Безумовно, якщо хтось очікує отримати в  матеріалі відповіді на всі питання, «потрібно чи ні», і якщо «потрібно» то з якою метою, або для чого (?), змушений підкреслити одну думку– питань є значно більше чим відповідей на них, а тому пропоную міркувати разом.

Сертифікація фахівців за різними напрямами професійної діяльності (архітектори, інженери-проектувальники, експерти, інженери технагляду за будівництвом, а зараз і введення  сертифікації виконробів), йдемо далі –  техніки, інженери ВТВ, механіки, енергетики, кошторисники, економісти, тощо, з одного боку закріплює персональну відповідальність за кожним фахівцем, а з іншого боку породжує багато як визначених так і не визначених питань, більшість із яких або не вирішена, або в стадії вирішення.

П’ять перших із них:

1. Захищеність фахівців (соціальна та професійна), особливо тих хто сам по собі. В умовах персоналізації відповідальності та закріплення її за фізичними особами це питання надзвичайно важливе;
2. Працевлаштування фахівців, або забезпечення їх обсягами робіт, взаємовідносини фахівців з роботодавцями, «замовниками», інвесторами» в умовах персональної відповідальності як за фаховим сертифікатом, так і без сертифіката;
3. Гарантії на випадки травмування на виробництві та втрати працездатності,  страхове забезпечення фахівців ;
4. Захист профспілкових інтересів, профспілкова належність фахівців, особливо тих із них, хто сам по собі;
5. Взаємодія фахівців різних напрямів професійної діяльності (проектувальник – будівельник – експерт – постачальник – виробник –  фінансист, тощо) особливо в ситуаціях коли сертифіковані фахівці не об’єднані в рамках одного суб’єкта господарювання, наприклад ПАТ, чи ТОВ, тощо. 

Тепер запитання – Чи є діючі інструменти (чи платформи) за рахунок яких можливо забезпечити захист інтересів  фахівців,  об’єднувати їх зусилля з метою вирішення питань за переліком  щонайменше п’яти визначених пунктів? Але це далеко не всі питання які є …

Далі! Питання створення нових, або додаткових галузевих  проектів та їх реалізація. (2,7% в структурі національного ВВП – це може й добре, але  той хто в темі, той розуміє що це мало). В разі виходу на показники Білорусі (6,3 %),  уявіть собі наскільки збільшиться кошторисний обіг для всіх учасників ринку, а це заводи-виробники матеріалів, оснащення та спеціалізованої техніки, будівельні компанії, проектні майстерні та організації, тощо. 

Перше – Практично, учасники ринку (діючі суб’єкти господарювання) визначилися. І, за їх визначеннями все що вигідно – те працює, у вигідні проекти спрямовуються кошти і навіть є достатньо висока конкуренція; а що так би мовити  “не працює”, або працює  не в короткочасній стратегії, а в довгостроковій – те перебуває в очікуванні бюджетного фінансування, і так спливає час, спливають роки. «Замовник» – це розкіш і він діє за своєю програмою. «Інвестор» – це зіркова розкіш. Внутрішній інвестор або слабкий, або недостатньо організований і над умовами, або інвестиційним кліматом необхідно працювати. Завнішній – цілеспрямований та примхливий, і теж діє за своїми програмами. Чи достатньо робочих місць які створюють “Замовники” та “Інвестори” (?) залишаю питання відкритим, але акцентую увагу на  тому, що необхідно міркувати як самостійно утворювати “Замовників” та “Інвесторів”, і  для цього потрідні не тільки інструменти, а і генерація нових проектів навколо яких об’єднувати кошти і фахівців.

Друге – Любий проект має мінімум дві складові: соціальну та бізнесову.

Бізнес-складова цікавить учасників ринку, соціальна-складова – практично ні. Бізнес-складова за територіальним розташуванням це в основному великі міста – Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Львів, тощо, а що робити ще 490 невеликим за чисельністю містам та населеним пунктам України де теж живуть люди, навіть значно більша частина громадян України?

Тут запитання – «Чи є діючі інструменти (чи платформи) завдяки яким громада змогла б  утворювати власного «Замовника», «Інвестора» і цим самим по-перше – вирішувала питання створення нових (додаткових)  проектів та реалізовувала їх; по-друге – створювала додаткові робочі місця для розрізнених сертифікованих і не сертифікованих фахівців галузі, і не тільки; по-третє – не стільки об’єднувала, скільки доцільно та ефективно вирішувала дві складові, соціальну та бізнесову,  любого галузевого проекту?

СРО або саморегулюючі організації (громадські організації, об’єднання)

Фахівці знають що в країні створені і успішно діють професійні громадські організації та  об’єднання, наприклад експертів, архітекторів, інженерів-проектувальників з будівництва, інженерів з технічного нагляду за будівництвом об’єктів архітектури, тощо. За Наказом № 282 від 13 жовтня 2014 року Міністерства регіонального розвитку,  будівництва та ЖКГ України «Про затвердження Порядку делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності»     держава надає певні повноваження професійним СРО. Практично, зараз, то є в цей період часу, приблизно до серпня місяця 2020 року, вирішується питання про виконробів, їх сертифікацію, навчання та підвищення кваліфікації, тощо, і цей напрям роботи по суті повинен бути одним із пріоритетних в  діяльності ГО «Будфахівець».

За іншим Наказом, наприклад № 137 від 13 травня 2014 року визначений порядок реєстрації Мінрегіонбудом  саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності. За цим порядком практично визначається одна із стратегій розвитку ГО «Будфахівець»,  за якою і в разі  об’єднання в своєму складі не менше 25 відсотків від загальної кількості фахівців, які отримали кваліфікаційний сертифікат за відповідним напрямом професійної атестації можливо отримати офіційну державну підтримку, і тут, мова не про кошти, а про повноваження в тому числі з метою  досягнення статутної мети, або статутних цілей ГО «Будфахівець».

На завершення, коротко про механізми які необхідні як інструменти для реалізації вищезазначеного. Тільки перелік, тому що деталізацію необхідно розглядати окремими матеріалами, очевидно не одним, і ще очевидніше  з залученням світлих голів інших фахівців за напрямами.

Отже, що потрібно створити, або чого досягнути:

1. Необхідно забезпечити розвиток ГО «Будфахівець» і перш за все об’єднати в складі громадської організації не менше 25 відсотків сертифікованих виконробів.
2. Створити всі необхідні умови для об’єднання в складі ГО “Будфахівець” сертифікованих фахівців будівельної галузі за напрямами іх професійної діяльності.
3. Створити курси дистанційного навчання з підвищення кваліфікації за різними фахами, і в першу чергу виконробів.
4. Створити профспілку членів «Будфахівець».
5. Створити страхову агенцію «Будфахівець» (або навіть страхову компанію).
6. Створити КІФ «Корпоративний інвестиційних фонд «Будфахівець» (Примітка: Практично і першочергово – одна область  потребує один КІФ, а далі за результатами розвитку. Можливо, на кожний район необхідно буде створювати свій районний громадський «КІФ».
7. Створити сучасну краудфандінгову платформу «Будфахівець», яка передбачає розробку окремого софту, та розробку окремих положень для впровадження. Перші кроки в Україні в цьому напряму вже створюються, і один із проектів є «Спільнокошт». До цього, багато хто покладався, очевидно покладаються і зараз,  на зарубіжні гранти та зарубіжні краудфандінгові платформи.  Є інша думка, а саме – Покладатися на самих себе  і  створювати свої інструменти за рахунок яких вирішувати наші соціально-економічні питання розвитку.
8. Створити софт «Будфахівець 24» для колективного управління ГО «Будфахівець».
9. Створити софт «Конкурсні проекти забудови територій».
10. Для початку визначити один  галузевий проект (або декілька) з метою подальшого його виконання, навколо якого об’єднати зусилля членів ГО “Будфахівець”. 

Для початку очевидно досить.

Тепер тільки коротке резюме, а саме: «Все  залишиться на папeрі, якщо не підкріпити слово ділом». Першим кроком до справи, є рішення про вхід до складу фіксованих членів ГО «Будфахівець» – а це є саме Ваше рішення!

З повагою, Олександр Плєхов

• керівник проекту з розвитку

P.S. Додатково слід ознайомитися з матеріалом “КОНФЕРЕНЦІЯ”